Перші письмові згадки про Батурин відносяться до 1625 року. 1643 р. Батурин отримав привілей на звільнення місцевих купців від мита на 20 років. У період Визвольної війни місто було центром козацької сотні.
У 1669—1708 місто було офіційною резиденцією гетьманів Дем’яна Ігнатовича, Івана Самойловича та Івана Мазепи. Набуття специфічних столичних функцій вплинуло на вигляд Батурина та змінило життєвий устрій міста. З’являється низка нових споруд, де розмістилися вищі органи влади і державного управління, гетьманська гвардія. У часи фунціонування у Батурині гетьманської резиденції значно збільшилася площа міської забудови. У межах укріплень та на передмісті збудовано кілька храмів (собор Живоначальної Трійці, церкви Покрови Пресвятої Богородиці, Воскресіння Христового, Св. Миколи, Введення Пресвятої Богородиці), жоден з яких не зберігся. Місто було значним торговим центром, розвивалося ремесло та млинарство.
1708 року – Батурин захоплений московським військом під командуванням князя Олександра Меншикова. Місто було вщент зруйновано, а більшість мешканців знищено. За наказом Петра І гетьманську резиденцію перенесено до м. Глухів. Після обрання на гетьманство 1750 Кирило Розумовський розбудовує Батурин і повернення до нього гетьманської резиденції. У 2-й половині XVIII ст. місто переживало часи піднесення, інтенсивної забудови. Ліквідація гетьманства 1764 загальмувала розвиток Батурина.
У 1994 році в Батурині було утворено історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця», до якого увійшли архітектурні та історичні пам’ятки.
Черговий робот не виявив турів у це місто!
Черговий робот не виявив готелів / котеджів в цьому місці!
Черговий робот не виявив статті про це місце!