Херсон

Греко-Софійська церква Різдва Пресвятої Богородиці – це найстаріша з усіх збережених церков у Херсоні. Кам’яний храм з дерев’яною головою побудували греки, які оселилися в Херсоні в XVIII ст. В інтер’єрі Греко-Софійської церкви зберігся настінний живопис, прекрасний різьблений іконостас, дерев’яні скульптури.

Катерининський собор у Херсоні – видатна пам’ятка XVIII ст. Стиль раннього класицизму з використанням мотивів балканської середньовічної архітектури. Собор з монументальної дзвіницею зведено в 1782-1787 рр. на місці дерев’яної Михайлівської церкви на території колишньої Херсонської фортеці. Названий на честь Св. Катерини і імператриці Катерини II, яка відвідала храм в 1786 р. Збереглося крісло, встановлене та виготовлене спеціально для імператриці. В інтер’єрі – твори живопису, приписувані В. Боровиковському і Д. Левицькому. У 1791 р. в склепі під собором був похований князь Г. Потьомкін-Таврійський. На території Катерининського собору розташований “Пантеон херсонка фортеці” – поховання офіцерів, полеглих в російсько-турецькій війні.

Комплекс будівель і залишки оборонних споруд Херсонської фортеці, яка поклала початок місту Херсону, розміщені на території і в околицях Комсомольського парку. Херсонська фортеця в гирлі Дніпра була закладена князем Г. Потьомкіним в 1778 р. поруч з більш раннім зміцненням Олександр-Шанц (1737 р.). Будівництво вели війська місцевого гарнізону під керівництвом генерала І. Ганнібала. На території Комсомольського парку по вул. Перекопської збереглися арочні Очаківська (західні) і Московські (північні) ворота кін. XVIII ст., Пороховий льох (переобладнаний під ресторан), фрагменти валів і равелінів. З протилежного боку вул. Перекопської знаходиться Арсенал з монументальною колонадою, побудований у 1784 р. – одне з найбільш ранніх будівель Херсонської фортеці (зараз – міська в’язниця).

Херсонський художній музей ім. О. Шовкуненка був відкритий в 1977 р. в колишньому будинку Міської думи. Його прообразом був дореволюційний Херсонський музей витончених мистецтв, на зборах якого входили твори живопису, графіки, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва, передані Петербурзькою академією мистецтв, Петербурзьким порцеляновим заводом і заводом скловиробів. Приводом до створення нинішнього музею стало отримання містом в дар приватного зібрання живопису ленінградської колекціонерки М. Корніловської. Зараз колекція музею складається з творів мистецтва XVII-XXI ст., а її географія охоплює кілька континентів. Основу колекції складають більше 150 робіт видатного українського живописця О. Шовкуненка. Також в експозиції представлені полотна В. Полєнова, А. Саврасова, І. Крамського, В. Маковського, М. Врубеля, М. Пимоненка, В. Орловського, твори радянських художників, іконопис XVII-XX ст.

Успенський Кафедральний Собор – одна з найстаріших будівель Херсона. Храм засновано купцями Сізаревим і Фендріковим. За легендою, відразу після початку будівництва припинилася лютуюча в місті чума. Успенський собор побудований в стилі раннього класицизму, в формі довгастого хреста. Відрізняється чудовим оздобленням. Всередині можна побачити витончений іконостас і ікону Успіння Пресвятої Богородиці. У радянські часи храм був закритий, приміщення переобладнали під спортзал. Зараз собор повернули віруючим, ведеться реставрація.

Монументальна будівля арсеналу – найбільше спорудження Херсонської фортеці, що збереглася до наших днів. Закладено у 1784 р. за проектом арх. В. Ванрезант. Це був найбільший арсенал півдня Російської імперії, де зберігалися гармати, мушкети, холодна зброя і боєприпаси для армії, дислокованої в Новоросійському краї. Фасад будівлі з двома чотирьох колонними портиками виходив на Двірцеву площу, узгоджуючись в загальний ансамбль з Єкатерининським собором. Після землетрусу 1802 р. арсенал був перебудований. Коли Херсонська фортеця була скасована, будівлі арсеналу пристосували під в’язницю, при якій відкрили Покровську домову церкву. З тих пір арсенал не змінював свого профілю. Зараз в ньому розміщений слідчий ізолятор №28, а також обласне телебачення.

Будинок підприємця І. Гольденберга на вул. Ерделевьскім (зараз Комсомольська) – один з найяскравіших в ансамблі Покровській площі в Херсоні. Еклектична будівля, облицьована цеглою, багато декороване в романському і мавританському стилі. З 1911 року тут розміщувалося Херсонське відділення Санкт-Петербурзького міжнародного комерційного банку. Зараз будинок Гольденберга займає Херсонське обласне управління Державного казначейства України, комерційний банк та інші організації.

Єдина діюча синагога в місті Херсоні – синагога Хабад. Побудована вона була в 1899 р. І на початку 20 століття була однією з 23 діючих синагог Херсона. Автор проекту синагоги невідомий, але він залишив нам дуже цікавий зразок єврейського молитовного будинку. Двоповерхова будівля висотою близько 7 метрів гордо виділяється серед класичних для України будівель, що оточують його. Прямокутна в плані будівля побудована з каменю. Фасад, що виходить на вулицю Горького, гармонійно прикрашений виступом. По обидва боки від дверей розташовані невеликі колони, а зверху – балкон з двома овальними вікнами. 9 лютого 1923 року синагога передана єврейській релігійній громаді Хабад. Аж до 1941 року цей чинний молитовний будинок єврейської громади. Але в роки окупації Херсонських земель фашистами будівля була спалена. Починаючи з кінця 40-х і до початку 50-х років 20 століття, йшло відновлення і переобладнання синагоги під гуртожиток заводу імені Петровського. У 80-і роки тут знаходився обласний наркологічний діспансер.І тільки в 1993 році за наказом президента України Кравчука синагога, як культова будівля, була передана Херсонській релігійній громаді Хабад.С 2003 року почалася реставрація цієї єдиної єврейської перлини Херсона. Пожертви на будівництво йдуть як з Америки, так і з Ізраїлю. Зараз рабин проводить служби в приміщенні однієї зі шкіл Херсона. При синагозі діють школа і дитячий сад.

Церква «Голгофа» побудована одним цілісним об’ємом і являє собою оригінальне двоповерхова будівля з безліччю прибудов та надбудов. Дім молитви проектував херсонський архітектор В’ячеслав Громихін спільно з Діпромістом. Усередині будівля церкви розділене на великий основний зал з двома балконами і безліччю невеликих підсобних приміщень. Неподалік окремо споруджено будинок недільної школи. Допомога в такому великому будівництві Херсонському суспільству надавали як церкви Америки, так і віруючі Херсонської області. У день освячення нового молитовного будинку був влаштований урочистий хід від старого будинку на вулиці Робочій до нового. З 11 лютого 2000 року перший пресвітер церкви Туркач Сергій Анатолійович, піклується про свою паству, піклування молоді.

Пам’ятник «Легендарна тачанка» побудований за принципом японського саду каменів. Екіпажу з трьох червоноармійців в бричці, запряженій четвіркою вороних, одночасно разом не видно ні з якої точки. «Тачанка» теж останнім часом не щастить. Якщо все буде продовжуватися в тому ж дусі, «сад каменів» перетвориться в «античний храм» зі статуями без рук і ніг. На сьогоднішній день з «Тачанки» зрізали маточину з лівого переднього колеса, ствол гвинтівки у лівого червоноармійця, збрую у коней, частина флагштока біля правого червоноармійця. На місце деяких вкрадених деталей приварили абияк виготовлені замінники, але вони виглядають ще більш спокусливо. Інша небезпека виходить уже з боку кладовища. За останні три ударні п’ятирічки воно впритул наблизилося до кургану, на якому височіє пам’ятник. А то, щоб він виявився в межах цивільного кладовища, явно не входило в задуми скульпторів. І після того, як це станеться, навряд чи «Тачанка» залишиться тим місцем, куди їздять фотографуватися молодята в день весілля.

Арабатська стрілка – найбільша в Україні піщана коса. Пісок сюди намило водою близько 850 років назад. Довжина коси складає 115 км, ширина варіює від 8 до 270 км. Цікавий не тільки піщаний пляж, але і пам’ятки на ньому. З боку Криму на початку коси від міста Генічеськ знаходяться руїни Арабатської фортеці, зведеної турками в 1651 році, а через 120 років – взятої Російською імперією. Дана територія є недорогою, але популярною оздоровчою зоною. Восточна частина Арабатської стрілки є суцільний пляж, а з західної знаходиться затока Сиваш, що славиться цілющими солями і грязями. У села Счастлівіцево знаходиться лікувальне мінеральне термальне джерело. Проїхати уздовж всієї коси не представляється можливим без міцної техніки – асфальтована дорога тягнеться тільки до села Стрілецьке, далі – тільки грунт, прозваний автолюбителями «пральною дошкою».

Біосферний заповідник «Асканія-Нова» – це унікальний куточок природи: тут розташована єдина в Європі ділянка степу, якого ніколи не торкався плуг (одного разу розкопаний степ не відновлюється ніколи). Заповідник «Асканія-Нова» віднесений до «100 великих заповідників і парків» Світу однойменною книгою, виданою в Москві видавництвом «Віче» у 2002 році (автор-упорядник Н.А. Юдіна). Музей під відкритим небом: тут збереглися самотні стародавні кургани, кам’яні скіфські баби, створені стародавніми творцями. Заповідник займає площу 11 тис. га ; примикає до лісопарку зі штучними ставками і каналами, де мешкає безліч звірів і птахів. В Асканійському степу росте понад 400 видів трав і квітів, переважають злакі. В кінці квітня зацвітають тюльпани, потім іриси, астрагали, гіацинти, жовтці. У травні – гвоздики, ромашки. Влітку степ, закутаний в сріблястий серпанок ковили, переливається хвилями від найменшого подиху вітерця. У нір ховрахів розростаються куртини сірувато-сизого полину. Асканівський парк площею близько 200 га. Істотно відрізняється від дикої степової зони. Він розбитий згідно строгого плану. У парку близько 150 видів і форм дерев і чагарників. Гостролистий клен, кримська сосна, пірамідальний і колоновидний дуби, ялівець, в’яз, ялина, ясен, біла акація, у води – плакучі верби. Центр композиції парку – живописний пруд. На території заповідника можна зустріти представників більше 60 видів пернатих, в цілинному степу гніздяться 16 видів, безліч буває на прольоті. У парку близько 40 видів, на водоймищах близько 30 видів птахів. Навесні чутні голоси лебедів – кликунів. Білі і чорні лебеді, фламінго, журавлі, дрохви, стрепети, сірі куріпки, найбільше різних видів жайворонків. Степовий орел – рідкісний гість, частіше можна бачити степового луня, який низько летить над землею. У вольєрах – страуси африканські, ему, нанду, дрохви, фазани, павичі, степові орли, вінценосні журавлі, папуги.В своєрідному зоопарку заповідника міститься унікальна колекція тварин. Зебри, південно-американські верблюди, індійські і африканські антилопи, олені. У степу пасуться лами, шотландські поні, дикі коні – тарпани (кінь Пржевальського), американські бізони, буйволи кафрські; Сайгаки – найдавніші копитні, ровесники мамонтів. У воді сайгаки мають потребу тільки під час сильної засухи. Дрібних звірів багато: миші, хом’яки, є і тушканчики. Хижаки – тхори, лисиці, ласки, зустрічаються і горностаї.

У період з XVI по XVIII століття на території України існувало кілька Запорозьких Січей, і Каменська – сама збереглася з них. Свою назву Січ отримала через своє розташування – на місці впадання річки Кам’янки в Дніпро. Козаки побудували Кам’янську Січ в 1709 році після зруйнування російськими військами Чортомлицької Січі, а ще через два роки і вона була знищена за наказом імператора Петра Першого. У 1728 році Кам’янська Січ була відновлена, а через шість років козаки закинули її, заснувавши на річці Підпільної Нову Січ.

Від Кам’янської Січі залишилися не тільки деякі споруди, але і могила з кам’яним хрестом, в якій похований кошовий отаман Гордієнко. Тут же варто встановлений козаками пам’ятник в його честь.