Загальна інформація.
Коломия – місто обласного значення в Івано-Франківській області України, адміністративний центр Коломийського району. Розташований на берегах річки Прут в Карпатах, на відстані 65 км. від обласного центру – Івано-Франківська.
Коломия є сьогодні важливим залізничним вузлом і центром сільськогосподарської торгівлі.
Перша згадка про Коломию в історичних документах датується 1240 в контексті боротьби Данила Галицького з Боярщина під час монголо-татарської навали.
Коломия спочатку була фортецею, що охороняла Попрутскую оборонну лінію. На думку археологів, фортеця існувала вже в середині XII ст. коли кордони Галицької держави сягнули Нижнього Дунаю, і діяв важливий сухопутний торговельний шлях – Берладська дорога, що вела з Галича на Волощину і Дунай. Тоді на берегах Пруту стояло 4 фортеці – у Коломиї, Олешкові, Снятині і Чернівцях.
Існує кілька гіпотез про походження назви міста, більш достовірна – від хорватського слова «коломійе» (глибока вибоїна., Наповнена водою), так як на території Прикарпаття в VII-Х ст. перебували племена білих хорватів.
Берладська дорога до цього дня зберегла в місті свій історичний напрям і з давніх пір відома серед жителів під назвою Стара дорога. При дорозі на високому пагорбі над річкою Чорний Потік стояла фортеця, навпаки – торгова площа, що і сьогодні називається Старий ринок. А на південному сході від зміцнення на високому лівому березі річки розкинулося велике міське поселення.
Можливо, що Коломийська фортеця могла бути спалена в 1259 р коли монголо-татарський воєвода Бурундай побажав від Данила Галицького зруйнувати всі його укріплення.
У 1405 м.Коломия отримала Магдебурзьке право. Місто розростався спочатку на правому березі річки Чорний Потік, потім поступово дійшло на півночі до старих берегів Пруту, велися будівельні роботи також на сході і заході. Коломиї присвоєно важливі привілеї – право на торгівлю, на солоний склад, на власну вагу. Магістрат отримав дозвіл відкрити кілька приватних цехів і майстерень, а також збирати на потреби міста податки з кількох навколишніх сіл.
Покутті і Коломия постійно були ареною воєн і грабежів. В результаті місто не раз був спалений, порівняний із землею, а жителі жили в страху бути викраденими в рабство. Фактично татари щороку здійснювали набіги і покутські землі і розоряли їх. З огляду на незахищеність Коломиї перед набігами, а також близькість будинків до Пруту, що постійно своїми водами завдавав шкоди жителям, місто було перенесене далі на північ, на територію сьогоднішнього центру.
Новий замок був побудований на пагорбі, де пізніше розташувалося подвір’я міської гімназії. Навколо замку було побудовано земляний вал з частоколом і двома вежами, а також великий рів з водою. В’їзд з боку Снятина і Обертина перекривали звідні мости. На новому місці був побудований Домініканський монастир. Пізніше, після касації ордену домініканців в 1788 році монастир закрили, а його приміщення передали магістрату. У 1855 р на місці монастиря збудували церкву Св. Михайла.
У 1865 р пожежа знищила старовинну ратушу (з усім магистратским архівом) і велику частину навколишніх будинків. Тому в 1877 р на розі площі звели нову ратушу, а посеред ринку «місто побудував блок будинків для погорільців». З того часу в Коломиї почали з’являтися кам’яні будівлі, поступово витісняючи старі дерев’яні будівлі.
Новий етап у розвитку Коломиї настав після 1866 р коли почався рух на залізниці Львів – Чернівці, а далі Яси і Бухарест. В Коломиї та навколишніх селах збільшується кількість дрібних підприємств, цехів, майстерень. Зросла лісопильне та цегельне виробництво, нових висот досягла торгівля. У 1899 р був побудований нафтопереробний завод.
У місті розташовано 12 архітектурних пам’яток місцевого і державного значення: «Монастирок» (Спаська церква), 1 587 г; двоярусна дзвіниця, XVIII ст; Греко-католицький костел Св. Марії, 1775 р; Кафедральний собор Св. Михайла, 1855-1873 рр; Гімназія, 1875-1901 рр; Римо-католицький костел Св. Ігнатія Лойла, 1895-1897 рр.
Є в Коломиї і кілька музеїв. Найвідоміші з них: Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Отця Йосафата Кобринського та музей «Писанка», який з 2000 р розташований в оригінальному будинку, що має форму великої писанки (пасхальне яйце). Музей володіє колекцією писанок з усіх регіонів України, а також з Пакистану, Шрі-Ланки та Польщі.
Як дістатися. Коломия повідомляється з 18 містами України прямим залізничним транспортом, так як є базовим транспортним вузлом.
-
Музей Писанка
музей, 1987 рClose
Єдиний в світі музей писанки представляє унікальну колекцію традиційної української мініатюрного живопису на великодній яйцях. Будівля музею виконано у формі велетенської писанки висотою 13 м (2000 р.) Колекція налічує 10 тис. Творів, що представляють традиції писанкового розпису всіх регіонів країни. Також представлені роботи майстрів з Росії, Польщі, Чехії, Румунії, Словаччини, країн Західної Європи та Америки. За традицією, відвідують музей перші особи держави залишають на писанках свої автографи. Проводяться майстер-класи по писанці. У сувенірній крамниці представлений широкий вибір оригінальних великодніх яєць ручної роботи, включаючи яйце страуса.
-
Музей народного мистецтва
музей, 1926 р.Close
Музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Й. Кобринського знаходиться в приміщенні колишнього Народного дому, збудованого в 1902 р на кошти української громади міста. Будівля в стилі віденського неоренесансу побудована за проектом місцевих архітекторів, які навчалися в Кракові. Ініціатором створення Народного дому с театральним залом і музеєм в 1880 р виступив місцевий священик Йосафат Кобринський, який зіграв важливу роль в становленні української національної самосвідомості на Покутті. Музей відкрився в 1926 р стараннями його племінника В. Кобринського, переживши важкий польський період, німецьку окупацію, радянські репресії і постперестроечную розруху. Зараз колекція нараховує 50 тис. Експонатів, які представляють всі види традиційного народного мистецтва гуцулів та жителів Покуття: різьблення по дереву, кування, гончарство, ткацтво, вишивка і т.д. Широко представлені зразки традиційного одягу горян, гуцульські прикраси з кольорових і дорогоцінних металів, зброю опришків та ін. Діє постійна експозиція гобеленів М. Біласа.
-
Благовіщенська (Спаська) церква
культова споруда, 1587 р.Close
Одна з найстаріших дерев’яних церков Прикарпаття, прекрасний зразок гуцульської школи народної дерев’яної архітектури. Спочатку храм входив в комплекс споруд монастиря, який був зруйнований татарами. Збереглися розписи, виконані в 1648 р Знаходиться на території кладовища. У радянські часи тут розміщувалася експозиція Музею писанки. Зараз храм належить Українській Православній Церкві (МП).
-
Ратуша
пам'ятник архітектури, 1877 р.Close
Будівля коломийської ратуші розташовано в кутку ринкової площі впівоберта до решти домівках. Квадратна годинникова башта ратуші домінує на дво-, триповерховою забудовою центральної частини міста. Триповерхова будівля міського магістрату Коломиї побудовано в 1877 р на місці згорілої дерев’яної ратуші. Виконано в стилі неоренесансу. На башті розміщений герб міста і куранти з трьома циферблатами. У 1880 році тут перебував в ув’язненні І. Франка. Як і в колишні часи, приміщення зараз займають міська влада.
-
Преображенський кафедральний собор
культова споруда, 1998-2012 рр.Close
Кафедральний собор Преображення Христового в Коломиї – найбільший греко-католицький храм Західної України. Будівництво було розпочато в 1998 році під керівництвом архітектора В. Міцая. Освячення відбулося в 2012 р Храм двоповерховий, 50 м у висоту. На першому поверсі можуть розміститися 2 тис. Віруючих, на другому – 3 тис. Для обігріву храму використані енергозберігаючі технології, зокрема – капілярна система опалення підлоги. Собор побудований із цегли, куполи собору виконаний з міді, кошти на яку пожертвував Папа Римський Іоанн Павло II під час свого візиту в Україну. Зараз Преображенський собор є головним греко-католицьким храмом Коломиї. Поруч з собором планують звести 60-метрову дзвіницю.
-
Костел Ігнатія Лойоли
культова споруда, 1897 р.Close
Єзуїтський костел Св. Ігнатія Лойолли в Коломиї побудований з ініціативи польської католицької громади міста, яка запросила для цього отців-єзуїтів ордена “Товариства Ісуса”. Крім місіонерської діяльності, єзуїти займалися просвітництвом і благодійністю. Будівництвом храму керував інженер Н. Кжічковскій. Костел називали “панським”, оскільки більшість прихожан були заможними людьми. У радянські часи приміщення костелу використовувалося як магазин. У 1990 р храм Св. Ігнатія Лойолли повернутий римо-католицькій громаді міста.
-
Миколаєве-Успенський собор
культова споруда, 1997 р.Close
Миколаєве-Успенський собор в Коломиї побудований за проектом коломийського архітектора Віктора Мацая в кін. XX ст. Автор настінних розписів – тернопільський художник Іван Голошино. Храм належить УПЦ МП.
-
Пам'ятник Франку
пам'ятник / монумент, 2012 р.Close
Пам’ятник І. Франка відкрили в Коломиї до 156-річчя від дня народження видатного українського письменника, поета, філософа і громадського діяча. Франко неодноразово бував в Коломиї, де заснував радикальне товариство “Народна воля”, брав участь в народних віче, читав свої твори в Народному домі. З часу виникнення ідеї про спорудження монумента Каменяра в Коломиї до її втілення в життя пройшло 9 років. Кошти на пам’ятник збирали всім миром. Долучилися обласна і місцева влада, меценати. Над монументом працювали коломийський скульптор В. Андрушко, професор Львівської національної академії мистецтв В. Гурмак, архітектор О. приплив.
Черговий робот не виявив турів у це місто!
Черговий робот не виявив готелів / котеджів в цьому місці!
