Миколаїв

Загальна інформація.

Миколаїв.

З трьох сторін омивається водами Інгулу і Південного Бугу, він з висоти пташиного польоту схожий на розкриту долоню, звернену до сонця. Флотське і корабельне місто, улюблене дітище князя Потьомкіна-Таврійського, закладене їм в 1789 р. в прекрасному місці, на диво мальовничому півострові при злитті Інгулу і Південного Бугу, він міг би з часом стати “південною столицею” Росії, ополонку нарешті вікно до чорноморського простору, в Середземномор’ї. Однак історія розпорядилася інакше. Миколаєву довелось стати містом-верф’ю, колискою Чорноморського флоту, містом-майстровим, одним із центрів кораблебудування Росії, а потім і Радянського Союзу. Така специфіка наклала відбиток на долю, характер і навіть зовнішній вигляд Миколаєва. Проте, місто росло, розвивалося, жило своїм життям. Сьогодні це великий обласний центр України з півмільйонним населенням, відомими у всьому світі промисловими гігантами, розвиненою соціальною сферою, це широкі, озеленені проспекти, це повний чарівності центр, це красені Південний Буг і Інгул.

Це древня земля, благодатний південь України. Тут спекотний степ зустрічається з блакитними валами Чорного моря, терпкі запахи степових трав змішуються з солоним вітром морських просторів. Причорноморська земля пам’ятає скіфів, древніх греків, слов’янські племена, ногайські орди, вільних запорізьких козаків …

До цього дня літні зливи вимивають з тутешньої землі уламки грецьких амфор, почорнілі монетки, глиняні турецькі і козацькі люльки, інші релікти старовини, які допомагають крок за кроком відтворювати історію Ніколаева. Но інтенсивне заселення Миколаївського півострова почалося в останній чверті ХVІІІ століття вже після звільнення Північного Причорномор’я від турецьких завойовників і виходу Російської держави до Чорного моря. Росії потрібен був свій флот. До того, як наше місто отримало офіційний статус, він іменувався досить скромно – верф на Інгулі. Місце це було в гирлі річки Інгул, при впаданні його в Бузький лиман. Днем заснування Нової Верфі, надалі стала Миколаєвом, вважається 27 квітня 1789р. Цим числом датовано розпорядження Потьомкіна Фалєєву “Завести верф на Інгулі”.

Ім’я своє вона отримала через рік, після переможного штурму Очакова російськими військами під командуванням О. В. Суворова. Очаків був здобутий у грудні 1788р. , в день Святого Миколая, заступника моряків. У його честь і назвали нове місто. З ім’ям Святого Миколи, одного з найбільш шанованих святих на Україні і в Росії, пов’язані і перша церква, побудована в місті в 1790 році, і перший корабель. 46-гарматний фрегат “Святий Миколай” був спущений на воду в серпні того ж року, а вже в липні 1791 року біля мису Калиакрия він отримав своє перше бойове хрещення.

Суднобудуванню і флоту повністю підпорядковувалося життя міста. Майже сто років тут дислокувався штаб Чорноморського флоту. З Миколаєвом пов’язані імена видатних флотоводців Ф. Ф. Ушакова, Нахімова, В. А. Корнілова, А.С.Грейга, Ф.Ф.Беллінсгаузен, М.Л.Лазарева, Г. І. Бутакова.

Будівництво судів

Кажуть, саме адмірал Ф.Ф.Ушаков передав сюди з Севастополя перші саджанці білої акації і чагарників для прикраси Миколаєва. При губернаторі міста – адмірала А.С.Грейге в місті вперше була зроблена спроба побудувати водопровід, що доставляв воду як в райони, заселені морськими офіцерами, так і в робочу слобідку, почалася прокладка кам’яних тротуарів, озеленення вулиць.

Місто росло, розвивалося, жило своїм життям. Створений в кінці ХVІІІ ст. план забудови міста швидкими темпами був закріплений на місцевості вже в перше десятиліття його існування і цілком, без змін зберігся до наших днів, представляючи собою унікальний містобудівний пам’ятник епохи класицизму.

Відкриття в 1862 р. в місті комерційного порту стало поштовхом до перетворення Миколаєва у великий торговий порт. Цей факт знайшов своє відображення в гербі міста, який був затверджений в 1883 р. і відновлений в 1997 р. Так, в проекті “Записки про герб військово-портового міста Миколаєва” виконуючого посаду керуючого гербовим відділенням департаменту герольдії Сенату було зазначено: “Так як місто Миколаїв є одним з найголовніших портів Південної Росії, то залишаючи митру і посох я думаю зобразити в гербі цього міста і корабель “. Вже в кінці ХІХ ст. Миколаївський порт посідав третє місце після Петербурга й Одеси за обсягами торгівлі з закордоном, а за експортом зерна, постачальниками якого були степові губернії, – перше місце в країні. Сам же Миколаїв стає великим промисловим центром на півдні України.

Морські збори в Спаську, колишній палац Г.А.Потемкина, 1789-90 рр.

Йшли роки, вітрильний флот застарівав, йому на зміну прийшли суду з паровими двигунами. У Миколаєві стали будуватися нові верфі, зводилися промислові підприємства.

Бурі історії не щадили Миколаїв. У жовтневі дні 1917 року його називали “червоним Пітером України”. У 1918 р. місто вперше пережило окупацію іноземними військами. У 1920 році тут остаточно затвердилася Радянська влада. Під час Другої світової війни 1789-90 рр.

Миколаїв майже три роки був окупований гітлерівськими загарбниками. Але жоден корабель, завдяки діям підпільників, диверсійних і розвідувальних груп, не з’їхав за цей час з миколаївських стапелів. А при звільненні Миколаєва від окупантів в березні 1944 р. немеркнучий подвиг здійснили 68 моряків-десантників під командуванням К.Ф. Ольшанського. Це був єдиний випадок в історії Великої Вітчизняної війни, коли всі учасники однієї бойової операції були удостоєні звання Герою Радянського Союзу, більшість – посмертно.

З Миколаєвом пов’язані імена багатьох видатних людей, що знайшло своє відображення в пам’ятниках міста, назвах його вулиць, площ та скверів. Тут служили і працювали адмірали А.С. Грейг та М.П.Лазарєв, першовідкривач Антарктиди Ф.Ф.Беллінсгаузен і творець тактики броненосного флоту адмірал Г.І. Бутаков, герої оборони Севастополя часів Кримської війни адмірали П.С.Нахимов і В.А.Корнилов, укладачі “Атласу Чорного моря” брати М.П. і Є.П. Манганарі і автор 4-томного видання “Сказання про російській землі” генерал-майор О. Д. Нечволодов, член-кореспондент Петербурзької Академії наук, перший директор першої на Півдні України Миколаївської обсерваторії К.Х.Кнорре і творець першої в світі морський газотурбінної установки С.Д.Колосов. Саме в Миколаєві В.І.Даль, перебуваючи на військовій службі, приступив до створення “Тлумачного словника живої великоросійської мови”.

Тут, в Миколаєві, закінчив свою капітальну наукову працю основоположник російської епідеміології, член 12 західноєвропейських академій і наукових товариств Д.С.Самойлович (Сущинський), а професор М.Г.Ліванов створив в Богоявленське (нині Корабельний район міста) в 1790 р. першу в країні школу практичного землеробства. Миколаїв дав перший досвід політичної боротьби Л.Д. Троцькому (Бронштейну). У місті бували П.І.Сумароков, О.С.Пушкін, А.М.Горький, В. В.Маяковський, Н.А.Римській – Корсаков, тут виступали М.С.Щепкін, уродженці Миколаївщини – корифеї українського театру Н.К.Садовській, П.К.Саксаганський, М.Л.Кропивницький. Перша книга з історії українського народу на рідній мові – “Історія України-Руси” – також була написана в Миколаєві. Її автор – М.М.Аркас. Родом з Миколаєва Народний художник СРСР Божій М.М., видатний астроном, академік Ф.О.Бредіхін, дослідник Арктики Г.Л.Брусілов, відомий вчений в галузі залізничного транспорту, академік В.М.Образцов, талановитий флотоводець, океанограф, полярний дослідник і винахідник С.О.Макарів.

Місто, яке присвятило своє життя суднобудуванню, не може не бути романтиком. Тому не дивно, що перший великий морський перехід був здійснений миколаївцями ще в 1848 р. Тоді адміральска яхта “Ореанда” вирушила з міста навколо Європи в Крондштат і, вигравши головний приз парусних гонок, тим же шляхом повернулася назад. На іншій яхті – “Ікар”, сконструйованої і побудованої студентами та співробітниками Миколаївського суднобудівного інституту (тепер Миколаївський державний технічний університет ім. С.О.Макарова), миколаївська команда у складі 7 осіб (капітан – почесний громадянин Миколаєва Б.С.Неміров) вперше на Україні в 1987 році здійснила навколосвітнє плавання. Можливо, “Ікар” був одним з перших миколаївців, кому вдалося прорвати “залізну завісу” секретності і допомогти місту розкритися назустріч великому світу.

Завдяки щоденній праці, таланту, інтелекту і терпінню не одного покоління миколаївців, місто за короткий для історії період перетворилося з маленької суднобудівної верфі в крупний промисловий, діловий, політичний і культурний центр Півдня України. З часу “Святого Миколая” на суднобудівних заводах міста, а їх сьогодні три, побудовано понад дві тисячі кораблів і суден, серед яких фрегати, броненосці, міноносці, підводні човни і т.п. Миколаїв – один з двох міст у світі, де будувалися важкі авіаносні кораблі. Місто наполегливо шукає шляхи виживання і відродження на шляхах розвитку місцевого самоврядування. Населення Миколаєва починає усвідомлювати себе міською громадою. Миколаївці відродили історичний герб і прапор міста, розроблений Статут міста, затверджується муніципальне мислення. Нову ціну знаходить міська земля, а в місті розвивається підприємництво.

Миколаїв відкритий світу для партнерства і співпраці і вірить у свою щасливу зірку – малу планету (8141) Nikolaev = 1982 SO4, яка була відкрита Кримською астрофізичною обсерваторією і названа в його честь.