Ужгород

У нижній течії гірської річки Уж, яка звивається красивою долиною і, неначе срібна нитка, пронизує зелений покрив гір, несучи кристальні води в низовину, розкинулося по обох берегах старовинне місто Ужгород, історія якого налічує понад тисячу років.

І всі ці довгі століття вартовим його є древній замок, комплекс якого розміщений на одному з пагорбів на правому березі річки. Історія власне середньовічного замку налічує понад тисячу років. Протягом століть замок неодноразово перебудовувався у відповідності з вимогами фортифікації середньовіччя, так що до наших днів від найдавніших споруд його збереглась лише частина фундаменту, сліди якого можна побачити в підземеллях, і ще фрагменти карнизів з романським орнаментом. Основна споруда відноситься до 14 сторіччя. Городище часів князя Лаборця 9 століття було знищено кочівниками – уграми. Описуючи ці події під 903 роком, угорських хроніка таким чином представляє нам першу письмову згадку про Ужгородський замок. В кінці 10-початку 11 століття, коли рівнинна частина Закарпаття потрапила під панування Угорського королівства, в Ужгороді відбудовується замок як адміністративний центр комітату Унг, який незабаром набирає важливе стратегічне значення. Це вже була могутня оборонна споруда, про силу якої свідчить той факт, що в 1086 році під час набігу половецької орди під верховодство хана Кутеска, яка прорвалася через Карпатські перевали в Дунайську низовину, Ужгородський замок кочівники взяти не змогли. Древні письмові джерела зберегли нам і древні назви Ужгородського замку. Хроніка угорського літописця 12 століття говорить про Ужгородський замок як про «castrum». В інших джерелах Ужгородський замок називається «oppidum». Спочатку Ужгородський замок був володінням угорського короля, однак в 1322 році король Карл Роберт дарує замок разом з ужгородської домінією (феодальним володінням) магнатові Другету. У період, коли замок перебував у володінні роду Другетів (1322-1691 р), у фортифікаціонному мистецтві відбулися великі зміни, викликані головним чином появою нових видів зброї, і в першу чергу вогнепальної зброї. Та й час, особливо 15-16 століття, відзначався локальними і широкомасштабними війнами (досить згадати хоча б угорсько-турецькі війни і міжусобиці, які після них наступили). Після поразки угорських військ в битві під Могачем в 1526 році, і розділом Угорського королівства на три частини, Закарпаття стає ареною боротьби між Трансильванським князівством, яке претендує на роль об’єднувача Угорщини, і Габсбургами, яким юридично належала угорська корона. Власники Ужгородського замку Другети дотримувалися прогабсбургської орієнтації. Дерев’яна церква у дворі замку є пам’ятником архітектури і побудована без єдиного цвяха.

Горянська ротонда (церква Св. Анни) в Ужгороді – найдавніший храм Закарпаття, унікальний пам’ятник романо-візантійської архітектури, в якому фахівці вбачають риси Великоморавського зодчества. Найбільш вірогідним часом будівництва вважається XIII в., Однак існують і більш ранні датування – аж до X ст. Храм-ротонда в Горянах виконаний у формі шестикутника з потужними стінами завтовшки 2-2,5 м і вузькими вікнами, складний з цегли, аналогічного давньоруської плінфи. Ймовірно, храм Св. Анни був каплицею укріпленого замку і виконував оборонні функції. За легендою, Горянську ротонду побудувала княжна Грагісса, що володіла Горянським замком в XIII в. Коли замок захопив магнат Матуш Чак Тренчинський, рятуючись від безчестя, Грагісса назавжди пішла в замкові підземелля, де її душі досі чекає звільнення. У XV в. до ротонди був прибудований неф Миколаївської церкви. Усередині Горянської ротонди збереглися фрески, створені в 1360-70 рр. італійськими майстрами школи Джотто. На східній стіні нефа знаходяться розписи XV ст., Виконані в техніці «саль секко» в манері тірольської і чеської живописних шкіл.

Закарпатський музей народної архітектури та побуту – це стилізоване етнічне село в центрі міста, де зібрані зразки дерев’яного зодчества, типові для представників різних народів Закарпаття: долинян, лемків, бойків, гуцулів, угорців, румунів. Перлиною експозиції вважають лемківську дерев’яну Свято-Михайлівську церкву (1777 г.), привезену із с. Шелестове Хустського р-ну. В інтер’єрах можна побачити різьблений іконостас та ікони XVIII в. Також особливої ​​уваги заслуговує гуцульська садиба-гражда з с. Стебного Рахівського р-ну, яка поєднує житлові, господарські та оборонні функції. Цікава конструкція водяного млина XIX ст. з с. Колочава Міжгірського р-ну, в якій передбачено приміщення для млинового механізму і кімната Ілая мельника. Угорська народна архітектура представлена ​​будинком заможного селянина ХІХ ст. з с. Вишково Хустського р-ну.

Хрестовоздвиженський кафедральний собор здавна був головним християнським храмом Ужгорода. Ініціатором його створення в 1640 р став граф Янош X Другет, який запросив для цього ченців-єзуїтів. Будівництво велося 6 років. Після ліквідації ордену єзуїтів в 1773 р Хрестовоздвиженський собор перейшов греко-католицької єпархії. Єпископ А. Бачінкський в 1779 р перебудував його в стилі бароко відповідно до східним обрядом. Нинішні форми, що поєднують класицизм з необароко, храм набув після реконструкції 1878 р Інтер’єри в стилі рококо розписані закарпатськими художниками. У криптах поховані багато релігійних діячів, зокрема убитий радянськими спецслужбами єпископ Т. Ромжі. У 1991 р Хрестовоздвиженський собор був повернутий греко-католикам. Поруч знаходиться колишня єпископська резиденція, в якій був відкритий перший закарпатський ВНЗ – єзуїтська колегія. До останнього часу тут розміщувалася бібліотека Ужгородського держ. університету, але зараз будинок повернуто церкві. Йде реставрація, планується відкриття єпархіального музею.

Ужгородська ортодоксальна синагога – храм закарпатської громади євреїв-ашкеназі. Синагога в Ужгороді збудована в 1904 р в неомавританському стилі за проектом архітекторів Д. Паппа і Ф. Саболч. Нині в будівлі знаходиться Закарпатська обласна філармонія.

Міні-статуя Свободи в Ужгороді, яка є одночасно найменшим діючим маяком в Україні, виготовлена скульптором М. Колодко в стилі Фернандо Ботеро і встановлена в 2011 р в честь Ужгородської річковий регати. Фігурка висотою 17 см тримає світильник, в якому блимає світлодіод. Свободка-маяк встановлена на перилах мосту через річку Уж.

Провулок «Гірчичне зерно» (Гірчичний провулок) в Ужгороді – реконструйований куточок старого міста. Колоритний торговий пасаж в центрі Ужгорода створений в 2010 р для сімейного відпочинку. 70-метровий пішохідний провулок з’єднує пл. Корятовича та вул. Фединця. Архітектурне рішення гірчичного провулка, спроектованого М. Колодко, виконане в єдиному старовинному стилі, притаманному Ужгороду 1930-х рр. Уздовж пасажу розташовані кафе і кондитерські, маленькі магазинчики, дитяча перукарня, а також музей кави з кавовою картою Ужгорода. Передбачено місце для сцени. Особливо романтична атмосфера тут панує вечорами, коли запалюються теплі вогні ліхтарів в ретро-стилі.

Найдовша в Європі липова алея (2,2 км) тягнеться уздовж Ужа по двом набережним Ужгорода – Незалежності і Студентською. Завдяки тому, що тут зібрані липи різних сортів, цвіте алея все літо. А навесні, в кінці квітня – початку травня, на прилеглій площі Пушкіна і сусідніх з набережної вулицях Довженка і Ракоці зацвітають неймовірно пишним рожево-білим цвітом сотні дерев сакури. Це захоплююче видовище щорічно привертає до Ужгорода тисячі туристів. Сакура визнана візиткою Ужгорода. Декоративну японську вишню завезли до Ужгорода в 1923 р з Відня, і зараз вона росте по всьому місту. У 2009 і 2011 рр. на протилежному березі Ужа, на Київській та Православній набережних, була висаджена нова Алея сакур, яку також вважають найдовшою в Європі. Майже одночасно з сакурами зацвітають магнолії, розпускаються квіти японської айви і яблунь Недзвецького, флоридскої і китайської.

Мощена пішохідна вулиця Корзо в центрі Ужгорода з’єднує пл. Корятовича з вул. Волошина. У перекладі з італійського «Корзо» означає «місце для прогулянок». Назва, дане вулиці ще колишніми власниками міста Другетами, виправдано і зараз. Це улюблене місце для прогулянок городян і гостей міста – тут безліч кафе і магазинів, фасади старовинних будинків відреставровано, а міські служби ретельно підтримують чистоту.

Римо-католицький костел Св. Юрія (Георгія) споруджений в XVII ст. звернулися в католицтво Володарем Ужгорода Ю. Другетом на місці зруйнованого ним же лютеранського храму. Будівництво продовжив його спадкоємець М. Берчені. У XVIII ст. храм був перебудований в стилі необароко, над оформленням працював знаменитий майстер Я. Лукач. На дзвіниці встановлено годинник, якій йде ось уже понад 150 років. В інтер’єрі особливої уваги заслуговує незвичайний необарочний вівтар 1895 р роботи майстра Л. Краккера.

Ботанічний сад Ужгородського Національного Університету був створений в 1946 р, займає 4,5 га площі. Ботсад є пам’ятником садово-паркової архітектури державного значення. Підтримує зв’язки з 155 ботанічними садами світу. Парк розкинувся ніби на трьох рівнях: третина його розташована на першій і другій терасах над річкою, а дві третини спускаються в частину долини. Перепад висот становить 22 метри. Вулканічні материнські породи, покриті грубим шаром суглинистого окультуреного грунту. Посадки розміщені за географічним принципом. Тут розташовані такі ділянки екзотичних рослин: американський, кавказький, середньоазіатський, китайський, далекосхідний. В саду зібрано близько 3800 видів рослин. Флора Закарпаття представлена ​​400 видами рослин, серед яких: угорська бузок, волошка карпатський. У дендрарії нараховується близько 800 видів дерев і чагарників. Зростає 130 видів різновидів хвойних: тис, кипарис болотний та інші. Альпійська гірка являє окремо флору гір. Тут росте 150 видів рослин, серед яких і прекрасний едельвейс. Декоративне квітникарство представлено 1200 видами рослин, серед яких: 120 видів троянд, 50 видів гладіолусів, 25 видів хризантем, 20 видів лілій. В оранжереї Ужгородського ботанічного саду ростуть тропічні і субтропічні рослини: банан, мімоза, лавр, евкаліпт, папайя, 10 видів пальм, 250 видів кактусів.

Масивна адміністративна будівля в стилі класицизму на пагорбі в центрі Ужгорода було побудовано в 1809 р для розміщення місцевої влади (жупанату). На фасаді можна бачити герб комітату Унг. Будинок пов’язаний з подіями угорської національно-визвольної боротьби та діяльністю українського товариства «Просвіта». З 1979 р приміщення займає Закарпатський обласний художній музей ім. Й. Бокшая з експозицією робіт українських, угорських, російських і західноєвропейських художників.

Дегустаційний винний зал «Шардоне» відкритий в 2007 р в старому центрі Ужгорода приватним виноробом з с. Концово А. Ковачем. На вході встановлено винний прес XIX ст. Дегустаційний зал розрахований на прийом 60 відвідувачів одночасно. На початку відвідувачам демонструють фільм про закарпатському виноробстві «Божественний подарунок Бахуса». На дегустації представлено кращу продукцію найвідоміших винзаводів Закарпаття: “Скілур”, “Котнар”, “Бобовіщанскій”, “Леанка”, “Закарпатський сад”. Відвідувачі можуть продегустувати такі знамениті закарпатські вина, як “Троянда Закарпаття” 1986 р “Кагор”, “Середнянське”, “Шардоне”, “Спокусніца”, “Старовинний замок”, а також коньяк “Закарпатський”. На закуску пропонують сири Селиської приватної сироварні.

Будинок-музей художника Ф. Манайло присвячений життю і творчості одного з основоположників Закарпатської школи живопису. Музей відкритий в 1981 р в будинку, в якому Манайло жив в сер. XX ст. в Ужгороді. Тут він викладав декоративне мистецтво в Ужгородській школі ремесла і Ужгородському училищі прикладного мистецтва, працював головним художником Закарпатського обласного будинку народної творчості. Музейна експозиція налічує понад 2 тис. Експонатів, серед яких особисті речі художника, документи з його особистого архіву, а також художні твори, які знайомлять з творчістю Ф. Манайло: живопис, графіка, декорації та ін. Збережений інтер’єр майстерні і вітальні художника.

Пам’ятник закарпатському художнику І. Рошковича в Ужгороді встановлено на набережній, яка раніше носила його ім’я, поруч з пішохідним мостом. В кін. XIX – поч. XX ст. Рошкович прославився сакральними розписами багатьох храмів Європи, в т.ч. базиліки Св. Іштвана в Будапешті і Преображенської церкви в Ужгороді. Скульптор М. Колодко зобразив художника за роботою над міським пейзажем Ужгорода з набережної і мостом через р. Уж, причому міст на картині виглядає таким, яким він був за часів Рошковича. Аналогічний пам’ятник буде встановлений в Будапешті.