Церква Святого Онуфрія Великого з північно-східного боку
Архітектура церкви об’єднує традиції українського сакрального будівництва з формами ренесансу і бароко, а також з більш пізніми нашаруваннями класицизму та історизму XIX – початку XX ст.
Храм споруджено біля підніжжя Замкової гори, на місці дерев’яної церкви княжого періоду. У 1550 р. збудована кам’яна церква, що стала ядром нинішньої, а в 1585 р.- монастирем. Монастир неодноразово горів і спустошувався, але знову відбудовувався. Значних руйнувань він зазнав під час турецької облоги 1672 р був відбудований в 1680 р. У 1701 р до церкви з південної сторони прибудували каплицю святої Трійці, в 1821 р добудували східну частину. Останні зміни відносяться до реставрації 1902 рік Архітектор Іван Левинський за проектом архітектора Е. Ковача прилаштував північний неф. Це типовий для української архітектури кам’яний, тринефний, трьохапсидний храм з двома головами над бічними нефами і декоративною головою над центральною частиною. Храм перекритий хрестовими склепіннями. В інтер’єрі привертають увагу казальниця (тисячу сімсот сімдесят сім) і іконостас (ікони виконані художником Модестом Сосенко, 1902-1908).
Церква святого Онуфрія Великого є пам’ятником особливого культурно-історичного значення. У цьому монастирі Іван Федоров створив перші друковані книги в Україні «Апостол» і «Буквар». Тут же він був і похований в 1583 до 1883 над його могилою стояла кам’яна плита з написом «Іоанъ Федоровичъ друкарь москвитинъ, который своимъ тщаніємъ друкованіє занедбалоє обновилъ. Преставился въ Львове року АФПГ декамвріа Є. Друкарь книгъ предтымъ невиданыхъ».
У 1977 році при дворі була встановлена трьохфігурна композиція, що зображує великого першодрукаря з помічниками (скульптор А. Галян). Після реставрації 1972-1974 рр. тут відкрито музей Івана Федорова – філія Львівської картинної галереі. В Радянські часи на території монастиря Святого Онуфрія перебував гуртожиток від Львівського поліграфічного технікуму імені Івана Федорова. На початку 1990-х музей був перенесений.
келії
Двір монастиря Святого Онуфрія
Монастирський будинок був побудований на давньої території княжого Львова, біля підніжжя Замкової гори. Створює єдиний архітектурний комплекс з церквою св. Онуфрія Великого і вежею-дзвіницею. Не має ознак єдиного стилю: будівництво велося в різні періоди. Основні дати будівництва: 1683; 1693-1698 (спорудження оборонних стін); кінець XVIII – початок XIX ст. (Перебудови, зміни внутрішнє планування будівлі); 1 998 (реставрація з частковою реконструкцією).
Келії цегляні, двоповерхові, в плані – витягнутий прямокутник. З півночі до будівлі примикає дзвіниця. Частково збереглися склепіння в приміщеннях першого і другого поверхів.
Нині будівлю займають орден Святого Василя Великого УГКЦ.
Вежа-дзвіниця, 1 681 (в будівництві брав участь архітектор Павло Римлянин), 1822 (архітектор Ф. Трешер-молодший). Вежа будувалася на місці старої дзвіниці (1681). Приклад архітектури пізнього класицизму.
Розташована на одній осі з церквою, є головним входом на територію монастиря. З вулиці до воріт ведуть парадні сходи, побудовані в 1780 р. Дзвіниця надбудована в 1820-1822 рр. Являє собою кам’яну, квадратну в плані, чотириярусну вежу з наскрізним арочним проходом в першому ярусі. Накрита шатровим дахом. На стінах компонуються віконні прорізи з напівкруглими завершеннями і арочні ніші. Ніші на фасаді за формою аналогічні нішах, прорізають стіни церкви.
