Подарунок льодовикового періоду – долина нарцисів.
Уявіть собі зелений килим, всипаний ніжними білими квітами. Та не десятками, не тисячами, а такою величезною кількістю, що вона не піддається розрахунку.
Щовесни в невеликій ущелині Кіреші, в східній частині басейну Марамуреш, розташованому недалеко від закарпатського містечка Хуст, на висотах від 180 до 200 метрів, розквітає унікальна долина нарцисів. Унікальна вона своїм розташуванням – це єдине в світі місце, де в долині, на низьких висотах, зростає високогірний вузьколистий нарцис. Унікальність Долини нарцисів ще в тому, що вона є найбільшою в Європі за площею, зайнятою цією розкішною квіткою. Заповідник займає рівнину між річками Тиса та Хустець площею близько 250 га і входить до мережі біосферних заповідників ЮНЕСКО.
У квітні і травні кожного року, під час масового цвітіння рослин, сюди з’їжджаються туристи з різних куточків світу. Це місце багате легендами. Одні стверджують, що саме в цьому місці закінчилася історія прекрасного Нарциса, і на місці його загибелі з’явилося унікальне поле квітів. Інші розповідають про трагічне кохання юної принцеси Русі, що жила в Хустському замку, і гончара Івана. На місці розбитої вази, що символізувала їх любов, виросли прекрасні білі квіти.
Але у вчених є своя «легенда». Як високогірна рослина з’явилася в долині? Це сталося ще в льодовиковий період. Сповзаючий з гір льодовик “захопив” з собою величезний шар грунту, родючий грунт і з ним вся гірська рослинність зісковзнули вниз. Після танення льодів з гір стікала вода. Сприятливий клімат захищеної ущелини сприяв утворенню особливого мікроклімату і перетворив цю передгірну зону в унікальний заповідник. У 1980 р гірські вузьколисті нарциси були занесені в Червону Книгу України як зникаючий вид рослин.
